Взагалі Сінапи - це аборигенний елітний сортотип, що відрізняється самобутністю і перевершує за смаком аналогічні фрукти європейської селекції. На вигляд яблука, у назві яких є слово «кандиль», відрізняються від інших приблизно як «жіночий пальчик» відрізняється від круглого винограду.

Синапи відомі і в регіонах із холоднішим кліматом. Серед шанованих садівниками Середньої смуги різновидів є Сінап Північний та Орловський. Вони здатні зростати у стланцевій формі навіть у Східному Сибіру. Існують також Синапи Алматинська, Богатирська, Білоруська, Гірська, Мінусинська, Сари(Кримська) та Хакаська.

Опис
Плоди Кандиля Сінапа середні, масою до 150 грамів. Вони подовжено-циліндричні, з гладкою жовто-зеленою шкіркою, покритою з одного боку ошатним червоним рум'янцем. М'якуш жовтуватого кольору, ніжної консистенції, як і у сорту яблуні Легенда. Смак солодкий із кислинкою, десертний, раніше його вважали делікатесним. Приємний аромат, у якому деякі вловлюють винні нотки, вважається візитною карткою сорту.

Дозрівають фрукти наприкінці серпня чи на початку вересня. Щоб вони набули властивих форм органолептичних характеристик, рекомендується дати їм полежати після збору близько трьох тижнів. Врожайність дуже висока, до 120 кілограмів з дерева.

Ще один характерний мінус гібрида - передбиральна обсипаність. Яблука, що впали, вже не можна закладати на зберігання. Крім того, він не може похвалитися гарною транспортабельністю. Для гарантованої безпеки кожне яблуко загортають у папір, а ряди в ящиках перестилають стружкою. При незначних механічних впливах поверхні фруктів з'являються темні плями, оскільки шкірка дуже ніжна. Але грамотне зберігання дозволить плодам долежати до січня і навіть довше.

Історично сортові дерева вважаються високорослими через те, що автентично вони вирощувалися на великих сіянцевих підщепах. Ще одна яскрава характеристика сорту – пірамідальна форма крони, через яку бічні гілки рекомендується формувати відгинанням. Деревина міцна і, за відгуками, витримує подібні маніпуляції без сколювання.

Посадка яблуні: Викопайте яму розміром 50х50, глибину визначте за довжиною коренів саджанця. Вбийте в середину ями високий кілок, щоб у підсумку він височів над поверхнею землі приблизно на півтора метра. Опустіть розправлене коріння саджанця в яму й акуратно засипте її родючою чорною землею таким чином, щоб коренева шийка саджанця опинилася врівень із поверхнею. Ґрунт утрамбуйте і рясно полийте, саджанець підв'яжіть до опори. Ґрунт навколо дерева покривається шаром рослинної мульчі.

Догляд за яблунею: На першому році добрива практично не вносять, просто потрібен своєчасний полив. Обов'язково необхідно видаляти бур'яни, розпушувати ґрунт. Протягом перших трьох років у землю вносять азотні добрива, це роблять двічі на рік - навесні і восени. Для саджанців, яким кілька років, добрива вносять на пристовбурні кола, а для тих яблунь, які вже плодоносять - і між рядами.

Ґрунт для посадки: Хоча яблуні вважаються невибагливими до ґрунту, для комфортного зростання саджанців більше підійдуть плодоносні ґрунти, а також суглинні та супіщані ґрунти.

Підготовка до зими: Під зиму стовбури білять вапном, щоб захистити їх від гризунів. На старих деревах знімають засохлу кору, що відшарувалася, - за нею може накопичуватися інфекція і шкідники. З метою захисту від підмерзання до коріння підсипається дрібний перепрілий гній, торф, стовбур можна обернути нетканим матеріалом.

Місце для посадки яблуні вибирають на відкритій ділянці, найкраще - на височині. Крім того, варто поберегти рослини від сильного вітру. Для цього на північній межі ділянки можна висадити обліпиху або горобину.