Кудряння тріострове або полуничне дерево (лат. Cudrania tricuspidata, сімейство Тутові) – багаторічне листопадне дерево (може мати форму куща) з колючими гілками, широкою і розлогою кроною, що мешкає в тропічному і субтропічному кліматі. Тривалість життя рослини становить у середньому 50 років, при цьому вона може зрости до 6 м заввишки. Кудря відома як фруктове дерево з дуже соковитими та ніжними, солодкими ягодами, що поєднують у собі смак плодів хурми, інжиру, шовковиці та кавуна.

Використовують її також для озеленення територій і як живоплот. Потужна коренева система дерева сприяє закріпленню грунту, а листя є цінним кормом для шовкопрядів. Гілки кудранії відомі як джерело для виробництва цінного в текстильній промисловості жовтого барвника. Кора використовується як сировина для паперу. Деревина кудранії відрізняється високою міцністю, легкістю та красивою текстурою, що визначає її застосування для виготовлення музичних інструментів, а також у сувенірному та меблевому виробництві.

Кудряння – рослина дводомна. Її суцвіття, що розташовуються в пазухах листя поодиноко або попарно, складаються з чоловічих або жіночих квітів. Чоловічі квіти відрізняються більшим розміром (їхній діаметр близько 5 мм), ніж жіночі (від 1 до 1,5 мм). Для кращого запилення краще садити одразу кілька рослин.

Цвітіння відбувається пізно, у травні – червні. А повне дозрівання ягід може завершитися вже після опадання листя. Кулясті плоди кучеряні в дозрілому стані мають яскравий червоний або бордовий колір, можуть мати до 2,5 - 5 см в діаметрі, і зовнішнім виглядом нагадують дуже велику малину або шовковицю. Усередині них знаходяться дрібні коричневі зернятка. Як плоди, так і листя культури містять біле молочко.

Ягоди багаті на вітаміни (В, С, Р), рутином, каротином, пектинами, глікозидами, залізом. Кількість кислот у них дуже обмежена, тому рекомендується вживати їх людям, які страждають від виразки шлунка або дванадцятипалої кишки, при печії, підвищеному артеріальному тиску, порушенні обміну речовин, недокрів'ї, для покращення функціональних здібностей печінки та селезінки.

Відомі також цілющі властивості кори рослини. Її відвар має сильну антисептичну дію і сприяє загоєнню ран. Для лікування опікових, виразкових уражень використовують порошок із висушеної кори кудранії. Плоди цієї культури відрізняються дуже невисокою лежкістю, тому відразу після збирання врожаю їх необхідно вжити в їжу або переробити на варення, джем, компот, морс. Сушені ягоди заварюють як чай.

Кудрянню віддає перевагу нейтральним або слабокислим, добре дренованим грунтам (оптимальний варіант - суглинки). Для її вирощування ідеально підходить суміш дернової землі (2 частини) з перегноєм (1 частина), торфом (1 частина) та піском (1 частина). Дуже погано рослина реагує на надмірне зволоження та вологий клімат; надзвичайно світло-і теплолюбна: вона не росте в тіні. Морозостійкість до - 25 градусів.