Мигдаль відомий людині з давніх-давен. У II столітті до н. його вирощували у Стародавньому Римі як культурну рослину. Зараз його можна зустріти у дикому вигляді на Кавказі та в Північній Африці – саме вони вважаються батьківщиною мигдалю.

Походження солодкого мигдалю греки пов'язують із легендою про кохання Феліди та Демофонта. Під час їхньої тривалої розлуки дівчина від горя перетворилася на мигдальне дерево.

Походження ж гіркого мигдалю пов'язують із трагічною смертю дочки Мідаса. Дерево гіркого мигдалю виросло на тому місці, де, дізнавшись про смерть свого чоловіка, вона ударом кинджала пронизала своє серце.

Корисні властивості

Про користь мигдалю відомо давно. Він є багатим джерелом вітамінів та мінералів, позитивно діє на серцево-судинну систему, нормалізує обмін речовин та покращує зір. Останні дослідження виявили ще одну користь цього продукту: щоденне вживання мигдалю сприяє виробленню корисних бактерій у шлунково-кишковому тракті, які покращують травлення.

Горіхи – добрі джерела білка, що особливо важливо для вегетаріанців. У мигдалі містяться мінерали (магній, цинк і залізо) та вітаміни В та Е – натуральні антиоксиданти, що допомагають у боротьбі із серцевими захворюваннями. Мигдаль також хороше джерело кальцію.

Застосування

Мигдаль можна вживати як окрему страву, з сіллю або цукром (медом). Цей горіх чудово підходить для прикраси десертів, надання пікантного смаку салатам, відвареним або обсмаженим овочам. Мелений мигдаль використовується у випічці та для надання густоти супам, гуляшу та соусам. Мигдаль традиційно додається в марципан та нугу.

Гіркий мигдаль містить багато ефірних олій. Він надає стравам неповторного мигдального аромату, покращує їх смак.

Увага! Гіркий мигдаль – це лікарський засіб, а чи не їжа. Можна з'їдати лише два зернятка гіркого мигдалю на день. Він має антиспазматичні, знеболювальні, протиглистові та наркотичні властивості. У медицині мигдаль використовують при гінекологічних захворюваннях, хворобах шлунка, нирок, захворюваннях верхніх дихальних шляхів.