Терн садовий (місцеві назви - злива колюча, тернина, тернослив пр.) - красивий цінний кущ або невелике дерево до 2 - 4 м заввишки з темно-сірою корою. Численні гілки розташовані майже горизонтально і закінчуються шпильками. Листя подовжене або подовжено-назад яйцеподібне, при підставі клиноподібне. Квітки біля тернини з'являються раніше листя. Суцвіття поодинокі, до 2 см у діаметрі, білі або з легким рожевим відтінком. Під час цвітіння, яке зазвичай буває досить рясним, кущ покривається суцільним білим мереживом. Період цвітіння посідає квітень-травень. Народить темно-сині ягоди з зеленою соковитою м'якоттю, що в'яже на смак. Плоди терну вживають у їжу свіжими, після перших заморозків, коли ягоди стають солодкими та менш терпкими. При вирощуванні терну як живоплоту також проводять весняну формуючу обрізку кущів, надаючи їм потрібну форму.
Терн використовують у переробці для виробництва вин, настоянок, лікерів, повидла, сиропів, соків, компотів, що відрізняються характерним сливовим ароматом та пікантним смаком. Плоди сушать спочатку на сонці, а потім досушують у спеціальних сушарках при температурі 45 – 50°С.
Для лікарських цілей заготовляють квіти, плоди, листя, кору, коріння. У народній медицині нині здавна використовують як дієтичний та лікувальний засіб при захворюваннях шлунка та кишечника. Плоди, квітки та кору терну застосовують як кровоочисний засіб, особливо при шкірних висипах, масових фурункулах. Квітки терну корисні і при різних хворобах печінки. Квітки регулюють перистальтику кишечника і вважаються ніжним проносним засобом. Коріння, кора і молода деревина мають проти гарячкові та потогінні властивості. Листя терну рекомендують як сечогінний та проносний засіб. Верхній шар кори терну рекомендують прикладати при бешихових запаленнях шкіри. Відвари з коріння та листя використовують для полоскання ротової порожнини при захворюванні зубів та ясен.